як довга ніч що протинає час
мені прадавнє зло наснилось на хвилину
що прагнуло примхливо мов Пегас
нести до обрію своє в лиху годину
о промовчи душа моя!-пусте!
страждання плоті в серці повсякдення
нехай у терна нам не проросте
вхопивши жмут зрадливого натхнення
о шепіт слів не впізнаного зла!
що нам прадавній час підносить знову
най не відчує вдень сучасності імла
його страшну одвічну колискову
031022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2022
автор: bloodredthorn