Душа розірвана на друзки,
Війна жорстока і страшна,
Нема від реальності пігулки,
Окрім любові і добра.
Ракети люте то залізо
Ущент зруйновані міста
А люди... Люди на валізах
Сирена – знову в укриття!
У гомінких міських підвалах
Де свічка, замість ліхтаря
Навіть дитя молитись стане
Шепочуть губки "Отче Наш!"
"Почуй Господь благання наші,
Будь Лікарем для наших душ,
Бо ран мільйони вірю бачиш
Зціли в них біль тяжкий, прошу!
О Дух Святий даруй надію
На світлі переможні дні
З любов'ю щиро – Україна !"
Підвал холодний, тепло на душі.
1.10.2022 р.
© Ігор Козак
Фото з інтернету, м. Харків
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2022
автор: Ігор Козак