Тільки стогін вітрів у бездонній німій порожнечі
Зараз чую, бо твій ніжний голос п’янкий віддзвенів.
А беззоряна ніч обіймає дощем мої плечі
Та із жа́лем мовчить – все і так зрозуміло без слів.
І побачу тебе через день чи за декілька років,
Підійду, усміхнусь, щоб душа не зірвалась на плач.
Просто ска́жу «привіт», з усіх сил імітуючи спокій,
Та у смутку очей прочитаєш: «кохана, пробач!»…
12.06.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2022
автор: Хельґі Йогансен