Дарина Гладун, Лесик Панасюк. Паника

|||паника|||

1.

орёт  сирена  свою  бесконечную  песню  о  тревожном  настоящем
ААААААААААААААААААА
рассыпает  буквы  во  все  стороны  словно  последний  снег
падают  они  на  дороги  крыши  через  открытые  форточки  залетают  в  квартиры  и  в  наши  рты
разглядываем  в  окнах  столбы  дыма  подпирающие  небо
глотаем  А  как  муху  что  неудачно  проложила  маршрут
теперь  у  тебя  в  горле  и  у  меня  в  горле  застряла  рыбья  кость  буквы  А
да  разве  кость  -  целая  рыбья  голова
выпадает  изо  рта  как  горячая  картофелина
разбивает  тарелку  и  чашку
вот  и  позавтракали

2.

чем  дальше  от  дома  тем  тяжелей  становятся  рюкзаки

останавливаемся  отдохнуть
выпрямить  спины
отдышаться
попить  воды

раскрываем  рюкзаки  как  тайны
а  там  среди  всех  наших  вещей
буквы  А
кто  их  упаковал
|  не  я
|  и  не  я

в  ы  к  л  а  д  ы  в  а  е  м  в  с  ё  и  з  рюкзаков
вытряхивая  мусор  букв  на  холодную  землю
складываем  вещи

идём
останавливаемся
перебираем  вещи
опять  вытряхиваем  эти  проклятые  буквы  А
складываем  вещи

идём
вытряхиваем

и  сколько  бы  ни  останавливались
сколько  бы  ни  вытряхивали
рюкзаки  всё  тяжелей

3.

если  много  раз  повторять  одно  и  то  же  слово
оно  в  конечном  счёте  потеряет  всякий  смысл

|  паника  паника  паника  паника  паника  пАника  |  паника  паника  паника  паника  паникА  паника  паника  паника  паника  пАника  паника  |  паника  паника  паника  паника  паникА  паника  паника  паника  паника  паникА  паника  паника  паника  паника  паника  |  паника  пАника  паника  паника  паника  паника  паникА

|  война

4.

эвакуировали  тела
а  себя  забыли

мы  где-то  далеко-далеко
затоптаны  чужими  ботинками
в  собственном  доме

18.04–02.05.2022

(Перевод  с  украинского)

|||паніка|||

1.

кричить  сирена  свою  нескінченну  пісню  про  тривожне  теперішнє
ААААААААААААААААААА
розсипає  літери  навсібіч  наче  останній  сніг
падають  вони  на  дороги  дахи  через  відкриті  кватирки  у  квартири  й  у  наші  роти
роздивляємось  у  вікнах  стовпи  диму  що  підпирають  небо
ковтаємо  А  наче  муху  яка  невдало  проклала  маршрут  
тепер  у  тебе  в  горлі  й  у  мене  в  горлі  застрягла  риб’яча  кістка  літери  А
хіба  там  кістка  —  ціла  риб’яча  голова
випадає  з  рота  як  гаряча  картоплина
розбиває  тарілку  й  чашку
от  і  поснідали

2.

що  далі  від  дому  то  важчими  стають  рюкзаки

зупиняємось  перепочити
випрямити  спини  
віддихатися  
випити  води

відкриваємо  рюкзаки  наче  таємниці
а  там  поміж  усіма  нашими  речами  
самі  літери  А
хто  їх  спакував
|  не  я
|  і  не  я

в  и  к  л  а  д  а  є  м  о  в  с  е  з  рюкзаків
витрушуємо  сміття  літер  на  холодну  землю
складаємо  речі

йдемо
зупиняємось
перебираємо  речі
знову  витрушуємо  ці  кляті  літери  А
складаємо  речі

йдемо
витрушуємо

і  скільки  б  не  зупинялися
скільки  б  не  витрушували
важчали  рюкзаки

3.

якщо  багато  разів  повторювати  одне  слово  
воно  врешті  втратить  будь-який  сенс

|  паніка  паніка  паніка  паніка  паніка  пАніка  |  паніка  паніка  паніка  паніка  панікА  паніка  паніка  паніка  паніка  пАніка  паніка  |  паніка  паніка  паніка  паніка  панікА  паніка  паніка  паніка  паніка  панікА  паніка  паніка  паніка  паніка  паніка  |  паніка  пАніка  паніка  паніка  паніка  паніка  панікА

|  війна

4.

евакуювали  тіла
а  себе  забули

ми  десь  далеко-далеко
затоптані  чужими  черевиками
у  власному  домі

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961428
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 30.09.2022
автор: Станислав Бельский