Кожен той, хто загинув за скривджену неньку,
Хто невинно поліг на жертовних тере́нах,
Боронив до загину домівку рідненьку,
Карб зали́шив нащадкам – абеткою в генах.
Той ланцюг не порветься, він скріплений кров’ю,
Про відплату волаючи в праведнім гніві.
В наших венах – свобода, що стала святою,
Наші діти вже змалечку – бідами сиві.
Ми в боргу перед кожним, і борг – неоплатний.
Розсльозилось дощем пошматоване небо:
Не змогло захистити, то всіх обійняти
Намагається хмарами хоч би як-небудь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2022
автор: Оксана Дністран