Моя тобі душа, синочку (Книга есе та поезій) Ч. 5

Прикрий  сигнал

Ми  стали  на  облік  у  гінекологині,  робили  три  скринінги,  обстежувалися  кожного  місяця,  приймали  вітаміни,  мали  окрему  дієту,  відмовившись  від  нездорової  їжі,  яку  любили  споживати  до  вагітности  коханої,  чули  стукіт  серця  нашого  синочка,  але  раптово  почути  те,  чого  не  могли  навіть  уявити:
- Малюк  опустився  нижче,  може  народитися  швидше.  Якщо  до  десятого  січня  нічого  не  зміниться  –  доведеться  лягати  на  зберігання!"  –  почули  від  гінекологині  дружини.  
Вперше  за  тридцять  чотири  повних  тижні  вагітности  моєї  коханої  дружини  я  занепокоївся.  
Почалася  підготовка  до  пологів:  кілька  одноразових  пелюшок,  рукавиць,  вата,  етиловий  спирт,  паперові  рушники,  дитячі  вологі  серветки,  клема  для  пупка  та  дитяча  спринцівка.  Ще  якихось  три  тижні  кохану  потрібно  особливо  поберегти.    
Надіюся,  дружина  перебуватиме  удома  на  збереженні.  Це  ж  якихось  три  тижні…
Господи,  у  світлі  дні  Твого  народження,  здійсни  для  мене  маленьке  диво  –  допоможи  моїй  дружині  ще  як  мінімум  3-4  тижні  носити  дитинку  у  собі.  Хай  синочок  народиться  вчасно,  хоч  би  наприкінці  січня...  Господи,  я  вірю  в  Тебе  й  у  передріздвяні  дива,  тому  дай  мені  вкотре  шанс  піти  за  Тобою  тією  дорогою,  яку  Ти  для  мене  приготував,  для  нас.  Я  вірю  в  Тебе,  у  силу  Твоєї  безмежної  любови  до  моєї  сім'ї.  Будь  нам  у  ці  тривожні  хвилини  надією  та  світлом  у  житті!

Підготовка

Вже  придивляюсь  до  одежі,
в  якій  буде  малюк  одітий,
читаю  більше  в  соцмережах,
що  пишуть  ті,  у  кого  діти.

Дружині  боляче  частково,
чим  можна,  тим  ту  біль  долаю,
і  стає  легше  їй,  нічого,
ще  трішки!  Сонечко  ласкаве,
ти  потерпи  цей  ріст  малечі,  
ти  потерпи,  це  ж  наше  диво!  
Наш  плід  кохання,  і,  до  речі,  
ти  з  ним  мені  ще  більше  мила.

Режим  чекання  увімкнувся,
а  поки  йду  щось  почитаю,
повинен  всьому  бути  в  курсі,
бо  мудрих  діти  поважають.
19.1.2019

Без  минулого

Я  не  зберіг  тобі  машинки,
монети  також  десь  продав,
конструктор  кинув  у  торбинку,
а  іграшок  давно  нема.

Усе  старим  було,  нещасним,
побитим,  знищеним,  на  жаль,
все  зникло  із  прийдешнім  часом,
немов  дитинство  хтось  забрав.

Та  не  засмучуйся,  благаю,
нові  я  іграшки  куплю,
ти  їх  поломиш,  я  це  знаю,
я  все  одно  тебе  люблю.

Коли  почнеш  уже  ходити  –
маленьку  вудочку  куплю,
ми  рибок  будемо  ловити
матусі  нашій  на  уху.

У  школу  як  почнеш  ходити  –
навчу  збирати  я  гриби,
щоб  розрізняв  їх,  був  не  диким,
щоб  всю  природу  ти  любив.

А  там  все  вчитимеш  із  часом:
норяти,  плавати  в  ставку,
футбол  ганяти  будеш  зразу,
а  тасувати  м'яч  навчу.

Дитинство  буде  в  тебе,  сину,
щоб  ти  щасливим  у  нас  ріс,
радів  щодня  нам  беззупину,
і  був  здоровим  у  житті...
22.1.2019

Ще  трішечки

Ще  зовсім  трішки  залишилось,
а  серце  моє  тук,  тук-тук,
душа  барвистістю  ожила,
я  наче  заново  живу.
23.1.2019

38-й  тиждень

Аж  38-й  тиждень  почався  на  світанку,
дозрів  вже  мій  манюня,  та  ще  не  йде  на  світ,
йому,  мабуть,  там  добре,  для  мене  це  загадка,
як  справді  непомітно  для  мене  час  біжить...

Пригадую,  як  літом  почув,  що  стану  батьком,
на  6-м  тижні  мав  я  підтвердження  цих  слів,
з  тих  пір  я  був  щасливим,  від  радості  і  плакав,
бо  це  для  мене  справді  є  диво  у  житті.

До  лікаря  ми  разом  ходили  час  від  часу,
відвідин  тих  багато  і  справді  є  уже,  
не  віриться,  що  миті  ті  скринінгів  позаду,
як  встигли  ми  багато  зробити  дотепер.

Вже  чули  і  серденько  у  нашого  малятка,
вже  бачили  як  тихо  клубочком,  мовчки  спить,
як  гикає  поївши,  (а  гикає  багато),
поправився  в  утробі,  уже  він  не  слабкий.

Вже  хочеться  в  колисці  малечу  колисати,
тулитися  до  нього  і  слухати  як  спить,
так  хочеться  купити  речей  йому  багато,
та  поки  ще  не  можна,  ще  роди  не  прийшли.

Ще  20  днів  до  родів,  а  може  навіть  менше,
нічого  ще  так  палко,  мабуть,  я  не  чекав!
Емоції  танцюють,  радіє  моє  серце,
хоч  зимно  є  надворі,  в  душі  цвіте  весна.
26.01.2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2022
автор: Андрійчук Назарій Володимирович