Іду вздовж річки (мої ранкові мандри, моя втіха),
З неба раптом в повітрі глухий клекіт, любовна гра орлів,
Стрімке закохане злиття в єдине ціле вгорі у просторі,
Зчепивши разом кігті, шалено, пристрасно кружляють по спіралі,
Чотири тріпочучих крила, два дзьоби, пружна маса зчеплених борців,
У боротьбі, перевертаючись, з'єднавшись в вузол, несуться стрімко вниз,
Над річкою ширяють, два як одно, мить спокою,
На якусь мить в повітрі непорушна рівновага, за цим прощання, кігті роз'єднані,
І знову вгору, без поспіху, рішучі змахи крил, своїми різними роздільними шляхами,
Вона своїм, а він своїм, послідують.
[i]У США цей вірш через еротичну забарвленість був розцінений як замах на суспільну мораль. У 1881 році його заборонили публікувати у Бостоні. Так само через тридцять років московська цензура не дала дозвіл на публікацію цього вірша в перекладі Бальмонта.
Побачити у повітрі шюбний танець орлів не довелося, на Слобожанщині вони є тільки в зоопарку. А ось два ворони проробляли в небі саме те, що тут описано. Родина воронів багато років підряд мала своє гніздо у ближньому вітропорі і харчувалася на кількох гектарах угідь навколо нього. На їхню територію прилетів зайда, такий же чорний ворон, як і наші. Сутичка тривала близько десяти – п’ятнадцяти хвилин. Знову й знову зчіплялися, падали разом, розділялися, знову один налітав то зверху,то знизу вверх кігтями, а другий зустрічав його ударами кігтів і крил. Наш переміг, зайда подався геть шукати щастя в іших краях.
Не знаю птахів, які спарюються в повітрі, а не на твердій поверхні.
[/i]
[b]Walt Whitman THE DALLIANCE OF THE EAGLES[/b]
Skirting the river road (my forenoon walk, my rest,),
Skyward in air a sudden muffled sound, the dalliance of the eagles,
The rushing amorous contact high in space together,
The clinching interlocking claws, a living, fierce, gyrating wheel,
Four beating wings, two beaks, a swirling mass tight grappling,
In tumbling turning clustering loops, a straight downward falling,
Till o’er the river pois’d, the twain yet one, a moment’s lull,
A motionless still balance in the air, then parting, talons loosing,
Upward again, on slow-firm pinions slanting, their separate diverse flight,
She hers, he his, pursuing.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2022
автор: Зоя Бідило