вали у свій світ зрожевілих видертих мрій
де літери липнуть желейними черв'ячками до язика
смерть настільки відповідально тобою хворіє
що й рятунку не треба. тож поки є змога — тікай
годинник по-літньому забиває у голову цвях
із тильного боку черепа ним же вишкрябує "тут був час"
сусідка виє добу: проклинає Ісуса, Будду й Аллаха
"Мáла йти замість тебе, Матвійку!!!". коли вже впадуть від меча?..
тож вали у свій світ зрожевілих видертих мрій
де війни закінчуються на дореанімаційній стадії "нєтвайнє"
догукаюсь, нарешті, до стражденної своєї Марії
і молитимусь: тільки виживи, моє сонце, закапканене між тенет
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2022
автор: re_vanta