- Привет!
- Привіт!
- Как дела?
- На весь світ. Як мала?
- Ждём второго.
- А я чув що зайнятий і без того.
- Я и был бы, но сгущаются краски
Над тем что зовётся моим государством.
- Лекцій не треба про твою державу.
- Держатся бранжи, а иначе - расправа.
- Раз справа така у синів спитай
Хто наказав їм казати "бувай"
Своїм сім'ям щоб в очі заглянути смерті.
Там наші зустрінуть, вже сильні. Подерті.
- Где раньше был детский читальный зал,
Там мина свистит и пушечный залп.
Я помню стрелял у друзей промокашку.
Сейчас выстрел в сына, а вместо - бумажка.
- Не важливо чи гном, чи то комік стендапу.
Я не хочу заклеювать дірки на мапі.
Мені б починити стареньку канапу,
Щоб новеньку онукам - взявся б за сапу.
- Я бы тоже играл и пел для прохожих.
У вас там сирены, у нас дрожь по коже.
Ненавидимы стали экранные рожи.
Страна и правительство - так не похожи.
Где ответственность? Дышать уже сложно.
- Я б найняв кращих слідчих - пізно. Не можна.
- А совесть?
- Про це вже мовчи, диванний філософ.
- Да я бы вообще не высовывал носа,
Только высунешь - срежут без лишних вопросов.
- Це може у вас там. У нас тут всі разом.
Всі волонтери. Всі ситі. І з газом.
- Сдаётся, перекрыли мы газа поток,
Чтоб с потока того ещё сделать глоток.
Только мерзко от слова тут самого "мы".
В трубу и летели с той самой поры...
- Тільки історії уроків не треба.
Хтось напише як сам панував синім небом,
Але ми нагадаєм, що стрічку на флазі
Жовте поле тримає і не справа в образі.
- А язык или мова?
- Питання фірмове.
Ти мене зрозумієш якщо влючиш переклад!
Нам без вас так кайфово, а з Вами - жах, безлад.
Справа не в літерах, справа в мізках.
Але думати вам заборОнив генштаб.
- Нам огидна й мерзенна будь-яка влада,
Ми є вільний народ і не треба генштабу
Якщо що кричемо вголос голосно - "Зрада!"
- Всё скачете хлопцы, что за пример.
Исторических функций не важен размер
Землю отмеряет всем грунтомер.
Перед Богом все рАвны. И комик, и сэр.
- Искоренил бы я все языки
И оставил Рахманинова бы клинки.
"Я за мир" - звучит как смерти пинки,
Не хочу я носить к этой фразе венки...
- Годі брате балакати, час робити.
Битий час говорили, вже встигнуло смеркнути.
Просто те що я хочу і можу любити
Не вмістити в розмову із дзеркалом. Дзеркалом...
(РОЗ'ЯСНЕННЯ КОНТЕКСТУ)
Вірш присвячений тим, хто наразі перебуває в психіатричних лікарнях через неможливість перенести втрати своїх батьків/дітей/родичів. Всім людям, які на тлі інформаційного тиску ЗМІ, після початку повномасштабної війни в Україні втратили психічне здоров'я та соціальну адаптацію. Вірш написаний від натхнення з реального медичного випадку і закликає до вміння відриватися від інформаційного поля ("дзеркала" у витворі) на користь нормального сну та здорової праці на благо себе та соціуму. Деякі рядки є прямою мовою людини яка наразі перебуває у психічній лікарні і доповнені задля художнього подання. Будь-яке інше трактування даного твору є невірним. Оповідання носить виключно медично-драматичний характер. Вбачання будь-якого політичного контексту в данному витворі є невірним. Створено українським поетом задля перемоги України.
Слава Україні! Слава нації!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2022
автор: Знахар