Не згорає любов у вогні,
Плином часу стрімким не спотворена.
Усміхнися ж мені, як тоді,
Коли ми (вже й не зовсім малі)
Жили так, як в рожевому сні
Безтурботному.
Ледь чітким візерунком на склі
Вирізалися миті сумні.
І, здавалося, ми й цілий світ
Зачаровані.
Не кажи, що усе вже не так,
Що немає колишньої пристрасті,
А лиш присмак гіркий на устах!
Це неправда. Вогонь не зачах.
Він палає ще в наших очах
Переливчасто.
Не кажи, що нещирі слова!
Наша пристрасть безсмертна, однак
У буденності трохи вона
Притомилася.
Пам’ятай, що тебе я люблю
До нестями, без фальшу і сорому!
Пригадай нашу першу весну,
Захід сонця, легки́й шум дощу,
Ніч коротку без крапельки сну
За розмовою!
Ми не зрадимо мрію свою.
Ніжно-ніжно тебе обійму
І побачиш любові красу
Незіпсовану.
04.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2022
автор: Хельґі Йогансен