То літо бабине, коли сорок п’ять,
На часі по́різно зірочки горять,
На душі легко, а краса жоржин,
Дарить натхнення і ти в мене один.
Ой літо бабине, серця спокуса,
Як до вподоби, ці козацькі вуса,
Очі- волошки сині, в них втоплюся
До грудей ніжно,радо притулюся.
Золоте літечко, скирти по полі,
Як капелюхи, подякуймо долі,
Теплі обійми, сердечка в унісон,
Жага надій, кохання, це вже не сон.
Це ж літо бабине, земна благодать,
Не гріх напевно, молодість, цвіт згадать,
Не згаснуть зорі, ми повні сил й снаги,
Разом навіки, як річки береги.
Ой, літо бабине, як би ж сорок п’ять,
Час не вернути, жаль, так роки летять,
Хоч й сивина в косах й вуса біленькі,
А в душах, вЕсняно, мов молоденькі.
27.09.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2022
автор: Ніна Незламна