Ось ще один перл:
"...Поцелуй, как невинная страсть,
Ощущая его – улетаешь,
Нету страха, что можешь упасть,
Но когда приземлиться - не знаешь.
Поцелуй, словно ветра поток,
Ты стоишь, а тебя обдувает,
Нету сил, чтобы сделать рывок,
Сносит с ног и одежду срывает.
Так легко и невольно пронзает,
Эта жажда пьянящих касаний,
Душу в клочья порой разрывает..."
джерело: ID: 961133
Навіть не скажу, а констатую: Именно так "поезия" глагольных рифмачей и не сдвигается с места..!
Мікроскопічна подібність до того, що зветься творчістю... І нема над чим ломати голови. Втім, знайдуться прихильники. З`являться псевдодискусії у моделях одної стотисячної: "Хорошо", "як добре", "Класс!"...
370 кілометрів на секунду мчить наша сонячна ситсема у відношенні до галактики. І це вселяє надію, що такий період творіння мине щвидко. І авторка збагне, що такою "поезою" вона не зрушить з місця... І почне дбайливо й кропітко працювати над своїми словотвореннями. Або - облишить цю справу, навіки. Як це часто й відбувається із жінками, опісля перших пологів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961138
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2022
автор: Сумирний