Його бійці мерщій скидали сніг
З прицілів і мотори прогрівали,
Коли в продажних лідерів-бариг
Димілися підошви на вокзалах.
Холодний лютий гаряче стрічав
Чужі війська в містечках України.
Повзла броня з диктаторських держав -
І вщент її трощили джавеліни.
Тоді, як цілив підліток в "Урал",
Коли в вогні бурятина шкварчала,
Тримав країну лицар-генерал
Не з ордену "Рояля і Квартала".
Розписує Всевишній що кому -
Слузі на троні довго не всидіти.
І київський світанок у диму
Вже креслив контур нової еліти.
На зміну ненаситній торгашні,
Спорідненій з собаками Росії,
Суспільство виростало на війні,
Міцнів навалу стримуючий Київ.
Надійно загартований кинджал
Прорве кольчугу воїну чужому.
Своїм солдатам вірить генерал,
Країна довіряє головкому.
В криваву хронологію атак
Окремо впишуть відданість і зраду.
З бригадами розпишеться земляк
На залишках кремлівського фасаду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2022
автор: Леонід Луговий