Дев'ятий рік вогонь в степу гуде,
І хижо наїжачена стволами,
Бере ясир орда з Улан-Уде,
Освячена московськими попами.
З подачі сатанинської руки,
Сховавши за іконами копита,
Осіли в наших храмах на віки
Служителі червонця і корита.
З кривавого кремлівського двора
Несуть нам лицемірні бузувіри
Украдені на березі Дніпра,
Не прийняті в самих, закони віри.
А ми синів ховаємо своїх
І піп російський святить їм могили...
До всіх чортів святителів таких,
Намісників пропитого Кирила.
Зустріне Сатана під ворітьми
Патлатого московського заброду;
То чорний дух приречений, а ми, -
Ми діти християнського народу.
Святий вогонь Христової землі
Горить у храмі чистому твоєму.
Кровоточива зірка на кремлі
Не пересилить світла Вифлеєму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2022
автор: Леонід Луговий