колись випадково можливо принаймі
не був я ні разу в далеких степах
де в норах живуть ховрашки неохайні
і сірі ворони сидять на стовпах
де в дикому танці кружляють медузи
у лоні допоки не висохлих рік
і бабки руді як настирливі музи
летять над болотом де блудить кулик
подумайте лишень разом що за доля
чи роль незначна котру гратимо знов
і ми межі тих ховрахів серед поля
допоки не знайдемо болиголов
у відьми старої на ім’я Солоха
й відразу побачимо відблиск зорі
що вчора ховалася в драну панчоху
у скрині залізній в глибокій норі
і трапиться - все пригадається миттю
можливо принаймі в годину лиху
щоб темною постаттю люттю чи хіттю
не стало завадою нам на шляху
що тягнеться далі за обрій до краю
де я не бував і мабуть не дійду
допоки шукає душа водограю
допоки ще вчить дивну шведську ходу
260922
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2022
автор: bloodredthorn