Вірш, фрагмент якого наведу, має ходулі. Про які свого часу сказав Вольтер: "заносить наш геній далеко, однак неравномірним кроком..."
Ось уривок:
...Я сподіваюсь, віднайду надію,
І підіймусь в далеку височінь.
Чекають там яскраві зорі,
Щодня мені шепочуть, - Відпочинь...
Далеченько від читацького погляду... Відпочинимо...
Та, коли повернутися до початку тексту:
"...Не пам'ятаю те, що було,
Прокинувся, а там - питання знак...
Чи я кохав, щось відчував?.."
Поринає літуява у царство хаосу... Скоріше, у невдалу ніч...
Коли задовольнятися самим списуванням із природи мрій -може так і буде.
Однак, не створюючи нових зразків із безпородної груди нематеріального, можна засмітити мозок. Свій, того, кому писався текст, і читачеві.
А задум атора був, певно, не просто так...
Та поки що заглянемо до середини твору:
"...І кожну мить розпалюю як листя,
Лиш жевріють осінні дні,
І тільки ночі - у перлиновім намисті,
Бодай зірки на небі не одні..."
Сам ресурс КП подає багато прикладів титанічної роботи із рефреном "ЛИШ" автури різного прошарку. Інтелігенції, робітників, селян, безробітних, бомжів, гультяїв, повій, школярок, студентів, бандюків, поліцейських тощо.
Повільно і важко йде вживання самоуків і партизаншини літературної царини. Це зрозуміло.
І добре, що цей контингент не гемселить ліхтарі на вулицях, не трощить лавочки у парках і скверах. А чоловіки й чоловічиці пишуть вірші, прозу, есеї...
Та було б ще краще, коли кожний ставився до своєї творчості з повагою. Скрупульозніше!!!
Адже, поет - то деміург (творець). Він створює нове. Творить.
Ось - учора ще не було у світі такого вірша... Ніде. А нині - бац - ось він.
І твір живе. Вже своїм життя. Один - довшим. Інший - коротшим.
Але, між зірками на небосхилі поезій - він вже присутній...
Тому, шановні автори, дбайте про свої написи... Виважуйте кожне слово. Кожну риму. Банальна рима -банальний зміст...
Вірш - початок перевороту вашого і нашого духовного життя, труднішого, істотнішого, докоріннішого, вирішального... Коли то справжній вірш...
Хай щастить!
(далі буде)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2022
автор: Сумирний