У світі цьому одинока,
(Господь, згадай її ім"я)
душевна рана надглибока
і не провідує рідня...
Дійшла край поля до провалля
туди, де навіть хижий звір
посеред ночі в непогоду
не знайде стежку. Втопить зір
страшна любов із розрахунку -
то не кохання, а мара,
що напоказ, на людські очі
свої прибутки вихваля.
З майна не було щастя-втіхи,
стіна не хоче співчувать,
а гроші (ті нудні папери)
таки не вміють розмовлять...
Чому усе таке холодне?
У домі дух могили, страх -
лише самотнє, німе серце
рахує сльози на свічках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2022
автор: Батьківна