Уночі, як тихо й страшно,
Ба, берегти тебе не важко.
У моїм волоссі зорі та вітри.
Для себе цього щастя набери.
Аж як сонце жбухне промінь,
Я в день вертаюся, додому.
Ти дрімаєш після денного труда,
Одна, ось кілька років ти одна.
На світанку правди мало.
Зірок, вітрів, проте, не стало.
Я живу самотньо, далі ціло сам,
Аж зникне ночі шлюбної краса.
14:44, 25.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960843
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2022
автор: Ти-2