А ця осінь доволі прохолодна,
Сипле білим снігом, сіє дощем.
З її примхами дітвора не згодна,
Що окутує їх мокрим плащем.
Війна тривожить осінні світанки,
Розсікає осколками навкруж.
І шматують землю поганські танки,
А осінь листя золотить чимдуж...
Осінь іде впевненою ходою,
Її не здолають сильні вітри.
Вкриває білосніжною габою,
Пагорби Мармароської гори.
Осінь казкові картини малює,
Її кольори такі барвисті.
І вона свій шарм усім нам дарує,
Волосся в калиновім намисті.
В осінню пору нам хочеться тепла,
Людину, що серце зігріває.
І щоб у каміні тліла ще зола,
А кохана ніжно обіймає.
©: Віктор Варварич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2022
автор: Віктор Варварич