Непевне тло. Плететься стежка степом.
Згасає день. Пожовклеє зело
додолу падає. І вже під ясним небом
герой старається потрапити в сідло.
Так ще продовжиться принаймі кілька тижнів.
Підряд. Вночі, де чорная ріка
несе свій сум до зголоднілих ближніх,
поки щури танцюють гопака.
Можливо не потрібно вже чекати
в цей клятий вік поки зійде зерно?
А запросивши на банкет Гекату ,
з розгону ногу вперти в стремено,
щоб серед слуг її і чвар подвійне дно
вже не могло душі ні зжерти...ні збрехати …
230922
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2022
автор: bloodredthorn