У тій кипучій боротьбі, якою буває сайт поезії... Страшно, аж жуть...
Кому тільки не вдавалося поєднати дієслова... Як становище глухокутості...
Ось -полюбуйтеся. Одна пані революціонує:
...Як калина у садочку мила,
Зачаровує, п'янить і манить.
Як вербичка листя похилила,
Як над ранками іще туманить...
Ми можемо перемогти такі закидони. Швидко і остаточно. При теперішньому становищі жіночої словотворчості...
Слід утворити фабичний потік для таких авторок, негайно. Суцільний ресурс "ЖІНОЧА ПОЕТИЧНА СПАДЩИНА". Та додати до неї гриф "Недоторкана".
Заперечення рівності із чоловіками тут не стоїть.
Адже у творах "членкинь" шалена перспектива. Аж до Богуслава й Кагарлика, від Стрия і до Житомиру. Аж до неба... Шкода, що перспектива неперспективна. Ніхто ж бо не відстукає рецензій на такі твори. Одноманітні, шаблонні, сірі і нудні... Попри, добрі наміри самих авторес...
Поезія нашого часу може ще прикрасити літературний процес. Може! Тільки слід старанно дбати про те, що віршується.
Критики ( себе до них не відношу) і літературознавці чомусь більше полюбляють писати про маститих літераторів. А дарма. А до проблем сьогоденної поетичної еквілібристики беруться неохоче...
А треба!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2022
автор: Сумирний