[b][i]Ці рядки я присвячую всім, хто віддав найцінніше життя за волю та свободу України. Схиляємо голови братам та сестрам які загинули за Україну та в ім'я України..
Він інакше не міг….
Так вчиняють сини України.
Вірні діти її; героїчні, надійні, сміливі.
Дописати не встиг
той останній в житті вірш ліричний,
В край ланів золотих,
Його кликав той голос містичний.
Він інакше не міг…
Жив він так, як горять смолоскипи.
Він сказати не встиг,
Головного і друзям і рідним.
Все життя, як вогонь,
Як палаючий обрій свободи.
Кожна ніч – то безсонь,
Кожен день - наступи, та оборони.
Кожний ранок, молитва гаряча до Бога,
Щоб Господь не покинув,
Захистив, врятувавши небогу.
Кожний вечір шалені ворожі прильоти.
Смак землі моя рідна відчув,
Твій, який зрощений кров'ю піхоти.
Його погляд очей,
Як безодня блакитна, чарівна,
Він був наш Прометей;
Заклопотаним, вільним та рідним.
На світлині боєць, якого я не знаю, але це фото облетіло весь інтернет, яке вражає і надихає. Слава Господу Живому цей хлопець живий, та здоровий, принаймні, я на це сподіваюсь і вірю, адже про долю цього бійця я нічого, нажаль, не знаю, лише фото його це віддзеркалення нас усіх, нашої України: страждання, боротьби, болю та суму за чисельні втрати друзів та рідних через жахливу війну, яка як та чорна морська хвиля, накриває нас усіх, але в якій ми з Божою ласкою та поміччю переможемо неодмінно....
Слава Нації, друзі! Смерть та ганьба, вічна, ворогам![/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2022
автор: CONSTANTINOPOLIS