Одні люди кажуть ,ніде правди діти ,
Як береш будинок ,дивись хто сусіди.
Бо тобі із ними жити -поживати ,
От хто попадеться , як їх розпізнати ?
Є такі сусіди , майже як родина.
Хвіртка у заборі , на межі калина.
Дружать батьки ій діти , як десь щось-підмога.
І зичать здоров"я з самого порога.
Інші є сусіди , забор змурували ...
Метри по чотири , псів повипускали.
Бог зна , що за люди? І кого як звати?
Ворота на пульті і на вікнах грати.
В друзів є сусідка , на завидки взята ,
Як її зачепиш , ох і баба клята.
Всі у неї винні , коти і собака
Всі діти крикливі. Немов дурнувата.
На такі образи , неможна дивитись ,
Купуй паркан високий , мусиш городитись...
А бува сусіда і зовсім немає.
Хто пішов до Бога , а хто виїжджає.
І стоїть та хата , сараї схилились
Бур"яни вродили , бомжі оселились...
А іще ж недавно , місця не хватало.
Нарізали вулиці , та все будували.
Рік проходив другий , хати виростали.
І сусіди дружно його валькували.
А потім застілля , до самої ночі
І пісні співали про долі дівочі.
Дружно все робили, так допомагали,
У сумісній праці сусіди крепшали.
Тепер не те врем"я , живем на два фро́нти ,
В хатах поробили Євроремонти.
А за двором лавок вже майже немає ,
Живе спілкування , Фейсбук заміняє.
28.10.2021р. Олександр Сте́пан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2022
автор: Степан Олександр