Мені більше нема де сховатись.
Самій від себе ніяк не втекти.
Поки дихаю - треба триматись,
Й не торкатись твоєї руки.
А уроки продовжують сипатись.
Ляпасом по обличчю, підніжка збиває з ніг.
Люди зраджують - мушу зневіритись.
Та любов до життя підіймає з колін.
І я знову не хочу ховатись,
Посміхаюсь на зло - дурійте, мої вороги!
Поки дихаю - буду триматись
І торкатись твоєї щоки!
Анастасія ЯНІНА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2022
автор: Анастасія ЯНІНА