Сила, що вибухає зеленню, дає енергію квітці.
Енергія моєї юності вириває дерева з корінням,
І руйнує мене.
Беззвучно шепочу я зламаній троянді,
Що молодість мою зламала така ж зимова лихоманка.
Сила, що гонить воду через скелі,
Дає енергію моїй червоній крові; осушує гірські потоки
І перетворює мене на воск.
Беззвучно припадаю ротом до своїх вен,
Як цим же ротом припадав до вод гірських джерел.
Рука, що крутить води виру,
також піски сипучі гонить; пориви вітру зупиняє
і надимає савану вітрило.
Беззвучно шепочу я до повішеного,
Що змішана з вапном із ката моєї плоті глина.
Устами припадає час до первісних джерел;
Народжує любов і убиває, але гріховна кров
Зціляє рани.
Беззвучно шепочу я вітру штормовому,
Що навколо зірок час творить небосхил.
Беззвучно шепочу коханій на її могилі,
Що на моєму простирадлі хробак звивається так само.
[b]Thomas Dylan THE FORCE THAT THROUGH THE GREEN[/b]
The force that through the green fuse drives the flower
Drives my green age; that blasts the roots of trees
Is my destroyer.
And I am dumb to tell the crooked rose
My youth is bent by the same wintry fever.
The force that drives the water through the rocks
Drives my red blood; that dries the mouthing streams
Turns mine to wax.
And I am dumb to mouth unto my veins
How at the mountain spring the same mouth sucks.
The hand that whirls the water in the pool
Stirs the quicksand; that ropes the blowing wind
Hauls my shroud sail.
And I am dumb to tell the hanging man
How of my clay is made the hangman's lime.
The lips of time leech to the fountain head;
Love drips and gathers, but the fallen blood
Shall calm her sores.
And I am dumb to tell a weather's wind
How time has ticked a heaven round the stars.
And I am dumb to tell the lover's tomb
How at my sheet goes the same crooked worm.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2022
автор: Зоя Бідило