Я світ збираю знову зі шматків…

Я  світ  збираю  знову  зі  шматків...
Буває  вибух  в  тобі  всередині,
І  ти  вже  не  знаходиш  берегів,
Та  мусиш  якось  жити  зараз,  нині...
В  мовчанні  слів  знаходити  себе
І  в  серці  знов  кувати  свою  волю...
Ти  наче  є,  але...нема  тебе,
Бо  не  знаходиш  в  тілі  сутність  свою...
Вона  десь  там,  розбита  на  частки,
Від  болю  розпорошилась  на  друзки,
Де  звичний  світ  рознесло  на  шматки,
Лишивши  відчуття  тривоги  й  пустки...
Усе  чим  жив,  що  планував,  бажав
Перевернулося  донизу  головою
Й  одне  бажання-  щоб  лиш  мир  настав
В  тобі  вирує...повсякчас  з  тобою...
Немає  слів,  напруга  лиш  одна..
Душа  збідніла  раптом  на  розмову,
Не  в  силі  осягнути  того  дна,
Куди  впав  світ,  де  заблукав  він  знову...
Це  ж  кожен  день  -  новий  армагедон...
Хрести  ростуть,  мов  нарости  на  душах...
Вершить  неправду  підлості  закон,
Брехня  й  насилля  світ  безжально  крушать.
Слова  з  новин  розстрілюють  "в  упор",
Свинцем  заходять  і  терпіння  глушать,
Свідомість  залишають  без  опор
І  сльози  душать,  душать,  душать...
Чому  Ти,  Боже,  допускаєш  тать,
Чому  лихий    повинен  кров'ю  впитись?..
Ми  ж  уповаємо  на  Твою  благодать
І  просим  за  невинних  заступитись...
Невинні  нині  сплачують  ціну...
В  черговий  раз  розп'ята  Україна...
Чому  життя  руйнується,  чому?..
І  в  чому  взагалі  наша  провина?..
Безсилий  гнів  і  розпач  повсякчас...
Так  не  повинно  бути,  не  повинно!..
Щонайцінніше  на  землі  -  життя  і  час,
А  ми    втрачаємо  усе  це...  похвилинно...
Хто  відповість,  і  хто  розрадить  нас,
Чому  панують  в  світі  лиходії?..
Чому  любов  і  правда  -"про  запас"?..
І  як  нам  жити  далі,  як  нам  діять?..
Я  розумію,  що  життя  -  не  рай,
Але  і  не  тягір,  не  так,  мій  Боже?..
То  чи  буде  колись  стражданням  край,
Чи  знов  неправда  правду  переможе?
З    довірою  благаємо  Отця:
Нехай  буде  ласкава  Твоя  воля!..
Очисть  і  нарозум  людські  серця,
Бо  в  нас  гарантом  миру  досі  зброя...  

Секундна  стрілка  розбиває  мить
Безцінний  час  зліта,  мов  порошина...
В  тривозі  дні..Щемить  душа,  щемить...
Вона  -  жива...чи  в  тім  її  провина?..
Тримайся  берега,  не  вигорай,  душа.
Війна  трива.Питання  -  не  на  часі.
Ховає  ніч  знов  зірку  до  коша?
То  житимеш  у  новій  іпостасі...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2022
автор: Зінаїда Супрович