Присвячую тим, хто загубив свій дім ...
Ніколи ми не будемо
як вдо́ма,
Ця ноша не під силу
нікому!
І не покине отой біль
судо́мий,
Що зводить невимовно
серед сну.
Колись і якось,
у чужому місті,
Почнеться чистий аркуш
нового життя,
Але не буде спокою
На серці,
Коли немає в рідне місто
вороття.
Цей біль лунає в серці
лиш у тих, як грім,
Хто у страшеннім пеклі
загубив свій дім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2022
автор: Вернер Владлена