Обійняв моє обличчя подих,
коли відчинив, я вікна насолоді.
Слухаючи цікаву розповідь вітра,
готуюся здійснити мандрівку.
Так набридла історія міста.
В ній жити стає тісно.
Шлях наших довгих зусиль,
ліхтар своїм світлом заслонив.
Будинки, руки простягнули,
їхні пальці, неба доторкнулись,
а навіщо? Заради чого?
Відповіді не написали ''безголові''.
Проминають хвилини руйнуючи волю,
не втримали ми-МОТУЗОК РОЗМОВИ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=95997
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.10.2008
автор: dinis