Тремтіла жінка в темноті,
Дітей до серця пригортала,
Молила Бога при свічі,
То люто орків проклинала.
Сушила подихом сльозу
І колискової співала,
Щоб заглушить війни грозу,
Стогнала, плакала, кричала.
Приспів:
Ти тримайся за мене міцно,
Морок ночі уже минає,
Буде спокій, сонце і світло,
Буде щастя і радість, я знаю.
Бо моєї любові сила,
Зцілить, згоїть, усе здолає,
Ти горнися до мене, дитино,
Моє серце за тебе благає.
І знову в небі гвинтокрил,
Сирена виє до нестями.
Як би ж мені, о Боже, сил
Крильми закрити чорну браму.
Любов'ю огорнути світ
І дарувати щастя сину,
Для донечки щасливих літ
І захистити Україну.
Зоя Журавка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2022
автор: Зоя Журавка