Ми живемо під сонцем й небом,
Й повітрям дишемо одним.
Споживаємо все, як треба,
Тому ми звемося людьми.
Вдихаємо аромати квітів,
Промерзлим зимним вітерцем.
Ми вміємо радіти,
Гострим здивувать слівцем.
Всяк і все змогли любити,
У весь час життя прожить.
Та не можемо зрозуміти,
Як кохать хоча б на мить.
Якщо край прірви не лякався,
В коханні не горів у вогні,
А всім в любові зізнавався,
То жив дарма ти на Землі.
Вересень 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2022
автор: Сокол