Сьогодні Бог не йде попід дверима,
Бо не відчинять , знає наперед.
Чому спасіння не шука людина ?
Тому , що гріх солодкий ніби мед.
Себе на перше місце возвеличив ,
Ми всі гріхи зробили і не раз.
Якщо не всі , то можем запозичить
Із інших мов , багато різних фраз.
Бог на порозі церкви довго плакав ,
Він нас чекав і досі там сидить .
Тихенько із глухим балакав
І обіцяв безногому ходить.
Хотів сліпому очі дарувати ,
По вірі сотворити чудеса.
Та віри в людях годі і шукати...
Нас залишив , пішов на небеса.
Він звісно чує все , що ми говорим
І бачить все , з надією мовчить.
Він мріє з нами прогулятись морем,
А дехто в небо болісно кричить.
Слабкі у вірі Бога спокушають
-Свого підтвердження Господнього яви!
Але слова за вітром затихають,
Даремні Богу такі молитви.
Тихенький шепіт , або просто думка ,
Яка від серця щиро відліта.
Навіть сльоза , для Бога є дарунком...
Таку молитву Він завжди чека.
І в цю неділю , Бог до храму прийде.
На тебе знову буде Він чекати.
З надією , що було не даремно,
За тебе на хресті життя віддати.
15.09.2022р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2022
автор: Степан Олександр