Ми є криниця з прохолодною водою.
У кожного свій смак і кількість теж своя.
Як багатьох напоєш ти собою ,
То і вода оновиться твоя.
Коли ж із тебе мало хто вживає ,
Затхне вода і стежка заросте.
Ключі підземні мулом забиває ,
Таке життя на світі непросте.
Ну а подяку не чекай , як плату ,
Даруй себе , щоб спрагу загасити.
Для всіх роби добра багато
І вони знов прийдуть тебе попити.
14.09.2022р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2022
автор: Степан Олександр