Осінні сутінки нічого не спитали.
Свавілля вітру - це неписаний закон.
І вже нікому не потрібні ідеали -
Вони тепер як дивне марево чи сон.
Осінні сутінки завжди слідкують пильно,
Щоб літніх променів нарешті не було.
Хтось невпопад сказав, що треба бути сильним...
Сказавши це, побіг перемагати зло.
Осінні сутінки займуть постійну нишу
В душі та серці, розвернувшись до зірок.
І жовте листя, наче ті старі афіші,
Так швидко падає з розгублених гілок.
Осінні сутінки легкі та загадкові
Крокують листям, оминаючи грозу.
В тумані губляться всі души дріб'язкові,
Не помічаючи ту велич та красу.
Осінні сутінки! Мені вас бракувало!
Ви свій секрет розповіли та не дарма!
А всім здалося, що ви знову промовчали
І не сказали, що попереду - зима...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2022
автор: Артур Дмитрович Курдіновський