А роки невпинно так спішать,
Ми прагнемо повернуть назад.
Вони волосся наше сріблять,
За вікном кружляє листопад.
Твої вуста й очі досі горять,
Мене повертають у минуле.
І моє серденько також ятрать,
Губи поцілунки не забули.
Хай небо осяє зорепад,
Мені б до тебе повернути,
Пізнати б кохання серенад,
І на мить молодість відчути.
Однак усе минає у житті,
Проходить наше щастя і печаль.
Та спливають роки ці золоті,
А минуле втекло у синю даль.
©: Віктор Варварич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2022
автор: Віктор Варварич