Про все і ні про що (зі збірки Думи мої кольорові…)

У  прірву  зверху  я  вдивляюсь,
без  сподівань,  все  ж  сподіваюсь.

Ти  знов  безглуздо  довела,  
що  ти  завжди  була  права.

Я  був  "німий"-таким  лишився,
з  долею  начеб-то  змирився.

Який  в  житті  я  вибір  мав,
коли  так  прикро  покохав?

Шкільне  б  життя  хоч  рік  лишило?
давно  вже  зникло,  відлетіло.

У  неба  синю  далечінь,
мені  лишилась  тільки  тінь.

Того  у  чому  бачив  зміст,
а  ось  новий  зім’ятий  лист.

Папір  все  стерпить-  навіть  те,
що  надто  для  людей  сумне.

Невже  таким  завжди  я  буду,
невже  тебе  я  не  забуду?

В  ті  хвилини,  дні,  що  лишились,
я  мріятиму,  щоб  оселились:

Найкращі  спогади  в  мені,
щоб  ти  з’являлась  увісні.

Проблем  у  мене  забагато,
та  не  псуватиму  цим  свято.

Твоє  яскраве,  чарівне,
хоча  для  мене  і  сумне.

Хіба  любов  до  неї  зріла?
вона  ж  Вкраїну  не  любила.

Хіба  любов  до  неї  губить,
хіба  насправді  вона  любить?

Цей  Світ  лишають  найдорощі,
спогадами    укриті  рощі.

Та  я  тобі  лиш  побажаю-
в  житті  побути  серед  раю:

Води  морів  і  океанів,
садів  і  пахощів  дурманів.

Я  знаю  в  чому  завинив-
свій  час  Господь  мені  відвів.

Коли  зустрів  то  ще  не  знав,
а  розлучився  сумував.

Нам  знову  довелось  зустрітись,
аби  назавжди  розлучитись.

Куди  тепер  я  не  вдивляюсь-
з  тобою  всюди  зустрічаюсь.

Нічого  не  робив  я  гірше-
поміж  рядків  пишучи  вірші.

Не  знаю  чи  чомусь  навчусь-
назавжди  з  почуттям  лишусь.

Воно  горітиме  в  мені,
як  полум’я  у  дні  скрутні.

Чому  все  так-  я  розумію,
але  плекатиму  надію.

Чому  спитаєш-  я  не  знаю,
мабуть  по  справжньому  кохаю!

Любов  вбиває,  чи  не  так?
але  в  усьому  треба  знак.

Його  не  має,  то  ж  чекаю,
але  смак  правди,  я  вже  знаю.

Все,  що  робив-  усе  з  любов’ю,
вона  пульсує  разом  з  кров’ю.

Все  трапилось  не  так,  як  мріяв,
а  час  думки  сумні  навіяв.

На  серці  радість  і  журба-
та  все  ж  минуле  не  шкода.

Я  дякую,  що  все  так  сталось,
життя  твоє  не  зіпсувалось.

Мій  сум,  безвихідну  журбу,
замінять  солов’ї  в  гаю.

У  тім  гаю  води  блакить,
що  змиє  кожну  сіру  мить.

Лиш  той  насправді  вмів  любити,
хто  не  для  себе  прагнув  жити.

Простого  щастя  не  буває-
про  це  напевне  кожен  знає.

За  все,  що  поруч-  разом  зі  мною,
я  не  платитиму  тобою!

для  Г.І.С.

1997-1998

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2022
автор: Great Shadow Koala Wild Grizli (GS K.W.G.)