Ось осінь, така непривітна,
Ввірвалась з холодним дощем,
Погоду і теплу, і літню
Сховала за сірим плащем.
І небо захмарене плаче,
Й вітри, що сердито гудуть,
Той крик, що з журбою, лелечий
У даль неосяжну несуть.
А звідти іде по діброві
Відгомін важкої жури..
Берізки стоять білокорі,
Їх гнуть і шмагають вітри.
Чом, осене, ти непривітна
І в серце неспокій несеш?
Здається, що й бабине літо
Десь мимо з дощами пройде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959534
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2022
автор: Ольга Калина