І все ж весна настане неодмінно,
Нехай пізніш, не дивлячись на час.
Усе зживеться. Все на світі - тлінно.
І тільки зорі будуть після нас.
І тільки зорі будуть пам`ятати
Усіх героїв, подвиги й пісні,
І те, як утирала сльози мати,
І злочин тої клятої війни.
І те, як небо падало на землю,
Усе ж лишивши їх в височіні.
І як чекати нам було нестерпно,
Коли ми переможем в цій війні.
І все ж весна наступить тихим кроком,
Злетять у небо сиві журавлі,
Зроню сльозу я ніби ненароком
За усіма, хто згинув на війні...
І все ж весна настане неодмінно,
Розквітнуть кров`ю кроплені луги.
А зорі пам`ятатимуть незмінно,
Про те, що ми зосталися живі,
І упадуть від туги зорепадом,
Лишившись квітами на зраненій землі.
11.05.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2022
автор: Ірина Трофимець