Ой літала ластівонька, низько над водою,
То злітала, то падала, вмивалась сльозою,
Як і я, нині сумую, милий за тобою,
Чи в ніч темну, чи вдень та й вечірньою порою.
Ти на фронті, захищаєш неньку Україну,
Завжди знай, ти моє серце, тебе не покину,
Розведу хмари руками, сонце шлях освітить,
Бережись, мій соколе, ворог… постріли мітить.
Вража куля серед поля, нехай не спіткає,
Не віддам, чуєш, нікому, бо душа кохає,
Пам*ятай, як засторога, побач мої очі,
Щоб не влучили снаряди, навіть серед ночі.
В Україні, знов лунають, сирени, тривоги,
А, я ж вірю, мій коханий, діждусь перемоги,
І проклятому рашисту, прощення не буде,
Бо козацький дух сильніший! Війни не забуде!
04.09.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2022
автор: Ніна Незламна