Скрипка на столі лежить, сумує,
Вже давно немає скрипаля.
Цю печаль ніяк не угамує,
Все його виглядує здаля.
Ще звучить забута та мелодія,
Що колись господар вигравав.
Це була життя його прелюдія,
Зміст якої він один лиш знав.
Скрипка його слухалась, старалась,
Музика лилась все ж невпопад,
Але скрипка все ще сподівалась,
Сум його - душевний перепад.
І затихла музика - мовчання,
Хвилювала музика сумна.
І лежить ця скрипка у зітханні,
Все чекає свого скрипаля.
Прилетів незвідки раптом вітер,
Ненароком зачепив струну.
І полився власний його витвір,
Всі забули музику сумну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2022
автор: Н-А-Д-І-Я