Були так ласкаві і ніжні щоденно.
М"якенькі . тепленькі і дуже швидкі.
Про все вони знали і всіх... поіменно.
То сильні були , то ставали слабкі.
Про них ми частенько усі забували ,
Бо швидко звикаєш , коли вони є.
Ми їх не цінили і не цілували ,
Вони були завжди , вони й зараз є.
Буває й таке , що вони кращі ліки.
І біль десь зникав , як торкнуться вони.
В дитинство звертав , як закриєш повіки...
У них був квиток, у те місце де сни.
Минають роки , ми сумуєм за ними
І рідко коли ми торкаємось їх ,
Бо мамині руки стають золотими ,
Коли вже онуки торкнулись твоїх.
Цінуйте ту мить , коли ласка можлива.
Не будьте скупі ви на щирі слова ,
Бо мама одна і вона заслужила...
Кажіть їй про це , бо життя проплива.
10.09.2022р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2022
автор: Степан Олександр