Волошкове літо відступать не хоче.
Вересень дощиськом періщить мов з відра.
По калюжах вперто, якось неохоче.
Не його чекала осені пора.
Зомбування часом кроки відчеканить
Осені сугестія - грозовий екстрім.
Підбере докупи те, що серце ранить.
І чи дощ шалений, а чи з неба грім.
Небо розчахнулось, ллє вода рікою.
Стрімко вздовж обочини річкою бурлить.
І ступає тихо уві сні пророчім.
Зберігає літо кожну свою мить.
То ж візьми за руку, заведи у осінь.
Хай зустріне радо нас золота пора.
І нехай всі зливи нашу долю зросять,
Хай пошлють нам щастя, радощів й добра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2022
автор: Тамара Шкіндер