Я часом розмовляю із тобою,
Коли приходять спогади чи мрії.
Ті непорозуміння та надії -
Завжди протистояння у двобої.
Вони колись дійти повинні згоди,
Але наразі б'ються у запалі.
Та ці бої напружені й тривалі -
Це шлях до просвітління та свободи.
Я часто розмовляю із тобою
Чи подумки, чи вголос, чи чуттями...
Отой зв'язок магічний поміж нами
Не дасть душі та розуму покою,
Бо раптом як незвідки виникають
Твої, ще не озвучені, питання:
Чи розганяють сутінки світання,
Чи темряву на заході вмикають.
Я досі розмовляю із тобою
Крізь Всесвіт, підсвідомістю набутий
Бо це єдине, що ти можеш чути,
Засліплена ненавистю тяжкою,
Закрита вщерть якимось сенсом власним,
В якім нічого спільного з коханням -
Єдиним справжнім сенсом існування,
Живим, логічним, гідним, своєчасним.
Я завжди розмовляю із тобою
Чи прозою, чи віршами й піснями,
В минуле поринаю до нестями,
Майбутнє наближаючи собою.
В розмовах тих про одкровення йдеться,
І в них нема мовчань, брехні й секретів,
Чи марень, чи надуманих сюжетів,
Бо шлях їх просто з серця та до серця.
©~GV~34/10.9.22/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2022
автор: Gnat Valjorny