Мої думки до мене не належать,
Їх намагаюсь відпустити з голови,
Але вони все більш мене бентежать,
І стрімко линуть всупереч мені.
Я стримати бажання не зумію,
Зірвусь… не зможу зупинитись,
Я, наче, все чудово розумію,
Та як вдалὀсь безглуздо захопитись?
Чому в думках я високо лечу,
Але землі не бачу з висоти,
На серці гáряче, а уся тремчу?
Боюсь я приземлитись не туди…
Як бути й пил свій схаменути?
Думки як врівноважити в собі,
Коли я змушую свій розум все забути,
То глузд здоровий зраджує мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959298
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2022
автор: Олеся Паславська