Якби я вам сказала все, що думаю,
то ви б мене вважали трохи дивною.
Впиваючись туманною задумою,
мрійлива осінь стала експресивною.
Разом із вітром, що у листі ніжиться,
Вона наспівує мотиви радості
і, по-дитячому грайливо мружиться -
в очах-оазисах немає заздрості,
є лиш бажання чистоти і святості
Якби я написала все, що думаю,
то ви б мене вважали божевільною...
Своєю упиваючись задумою,
десь понад небом до шаленства вільною
лечу із вітром у волоссі сплутаним.
А серед лісу в світлій хаті гріється
моє солодке щастя в плед закутане -
про щось подумає і вмить шаріється,
мабуть, йому щось сокровенне мріється.
Якби я оповіла все, що думаю,
то стала би навік тобі задумою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2022
автор: Ксенія Фуштор