Де ж тепер дівчина
із Маріуполя?
З нею давно вже
немає зв'язку...
Місту і їй би, -
залізного купола,
Хоч би маленьку
частину яку.
Матінко Божа,
до тебе молитви
Чи не дійшли?
Бо твої покрова
Місто не вкрили;
й жорстокої битви
Воно не уникло;
криваві жнива
Не оминули;
його і накрили:
Полум'я пекла,
задушливий дим...
Та до останнього
опір чинили
Кіборги-хлопці
запекло між тим...
Та як же безжалісно
орки лупили
По місту, будинках,
та це ж - по тобі;
По всьому, що змалечку
ти полюбила!
Земля почорніла
від болю й журби...
Я пані спитаю:
"А ви з Маріуполя？"
Можливо, вона мені
і відповість:
"Так, це моє місто, -
рідне, улюблене;
Було воно й стане
найкращим із міст！"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2022
автор: Рунельо Вахейко