Мело, мело по всій землі
Все замітало,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
Як влітку роєм комашня
Летить на вогник,
Так у сніжинок метушня
Вздовж рам віконних.
Ліпила віхола на склі
І малювала,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
На стелю світлую мов сніг
Лягали тіні,
Сплетіння рук, сплетіння ніг
І доль сплетіння.
Стук черевичка виникав,
Що раптом падав.
І віск як сльози з нічника
На сукню капав.
І все губилось в сніжній млі,
Що сива стала,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
На свічку дунуло з кута,
І жар спокуси
Як ангел, навхрест два крила
Здійняв у русі.
Мело весь лютий по землі,
Але, бувало,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
27.08.2022 Гречка Віталій
Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.
Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.
И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
На платье капал.
И все терялось в снежной мгле
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.
Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2022
автор: Віталій Гречка