Стара колиска захиталась в пустій хаті.
Ікона впала , тріснуло вікно.
Ворони галас підняли крилаті ,
Пес заскавчавши , вив на все село.
Думки погані материнську душу рвали,
А серце калатало і пекло.
Ноги не слухали , їх ніби прив"язали.
Усе життя перед очима протекло.
Відкрились двері , сумно зарипівши.
Зайшов старий з мобілкою в руках.
Блідий мов смерть , вустами прошипівши ,
Бо всі слова тонули у сльозах.
-Нема...Синочка нашого...Убили...
Впав на коліна і як пес завив.
Пасмо волосся миттю посивіло ,
А ноги, ніби хтось кийками перебив.
Біжать пекучі сльози по країні
І плач луна , здригається земля.
Кидають квіти , ставши на коліна
І чути крик у небі журавля.
6.09.2022р.Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2022
автор: Степан Олександр