Це ж на прощання передосінок
надлишок хмелю зазичив в сіна,
пили щоб з чарок та й на потуху,
і за дощів’я, і за посуху,
за даль зелену, квітчасті луки,
з вчорашнім літом легку розлуку,
за споловілий зернистий колос
й усе чудове, що є довкола.
Назавтра осінь у гості кликав…
Утіху вбили ворожі рики.
Дзвінок тривоги загупав в скронях,
сльоза ховає весь біль в долонях…
Душа до тіла лепече тихо:
—Це нелюд з клітки звільняє лихо
й цькує ним волю.
Всевладний Боже,
Спини кошмар цей: Ти можеш…
Можеш?
Випити на потуху - випити під кінець, на прощання
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2022
автор: Valentyna_S