скажи, чому?

Скажи,  чому  небо  таке  голубе  
В  ту  хвилину,  як  чорно-білий  світ  ледь  тримається  на  милицях?
Невже  воно  хворе  на  рак,  діабет,
Бо  з  надією  в  душі  наші,  мов  той  жебрак  вокзальний  дивиться?
Давай  йому  зараз  розкажемо  все,
Про  хороше,  погане,  часом  досить  ванільне,  часом  моторошне.
Нас  один  до  одного  вабить,  несе
Так  шалено,  казково,  наче  в  довгоочікувану  подорож.

Скажи,  чому  дуже  красива  ця  мить,
Мить  єднання  з  тобою,  рідний  мій,  та  з  природними  інстинктами?
Чому  очі  твої  бояться  пітьми?
Я  тут,  поруч,  я  сяйвом  внутрішнім  тобі  віддано  світитиму!
Не  знаю,  що  далі  чекає  на  нас,
Чи  прокинемось  завтра,  може  будем  блукать  над  потойбіччями,
Нехай  земне  щастя  дається  в  аванс,  
Ти  ж  цінуєш  життя  в  обіймах  неврівноваженої  дівчинки!

Скажи,  чому  зорі  не  падають  вниз,
А  фальшиво  горять  тоді,  як  ми  все  чекаємо  на  здійснення  
Бажань  смішних,  ніби  то  звичний  каприз?
Нам  прожити  би  в  горі  і  в  радості  та  з  улюбленою  піснею!
Тому  давай  впевнено,  вільно,  без  меж,
Без  кордонів,  шаблонів  вигаданих  любити  безкорисливо,
Давай  хоч  день  без  соціальних  мереж,
І  не  думати,  що  там  угорі  щодо  нас  замислили!

Скажи,  чому  швидко  збільшуєш  мій  пульс,
І  продовжуєш  далі,  жадібно  та  захоплено  рахуючи?
Чому,  скажи,  пристрасно  знову  молюсь
У  той  час,  як  шепочеш  з  ніжною  красномовністю:  "до  зустрічі"?
Не  йди,  прошу,    жалості  крихту  дістань!
А  давай,  заварю  ще  кави  і  поговорим,  як  на  сповіді
Про  те,  як  нам  хочеться  жити  до  ста,
Про  падіння  та  взлети,  злочини,  ті,  що  в  кожного  на  совісті!

Скажи,  чому  робиш  яскравим  життя?
Чи  може  я  сама  не  здатна  щось  із  ним  вдіяти  по  своєму?
Якби  не  ти,  серце  б  не  билось,  затям,
Не  було  б  цих  ві́ршів,  що  знищую,  потім  заново  їх  створюю!
Мабуть,  тому  дуже  кохаю  тебе,
Що  вклоняюсь  низько  з  вдячністю  найбожественнішій  милості,
Мабуть,  тому  небо  таке  голубе,
В  ту  хвилину,  як  чорно-білий  світ  ледь  тримається  на  милицях.

26.10.2017

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2022
автор: Амідала Саудаде