Я на лавці сиджу…
Одна…Під дощем…
Я сумую без тебе, я знаю…
І вкриваюсь промоклим,
Червоним площем.
Країно моя, ТЕБЕ я кохаю!
Батьківщина!
Ти скарбниця моя!
Ти любов, ти кохана,
Моє ти життя!!!
Тебе захищаю, жалію,
Уві сні тебе бачу…
Тобі, моя рідна,
Все на світі пробачу!
Як гірко без тебе,
І холодно дуже…
Я хочу почути рідні слова,
Але не знайду їх ніде,
І від того,
Вже обертом йде моя голова…
І скрізь, навкруги –
Всі чужі, всі не рідні…
Ніхто не промовить
Знайомого слова.
Кажу вам, я знаю…
Ми тут не потрібні,
А серце зігріє
Лише рідна мова!
Почуй! Приголуб!
Забери мене звідси!
Я хочу додому…
Ти чуєш?..
Пробач…
Життя я своє
Вже без тебе не мислю…
Ну, як знайти в серці,
В душі вимикач?!.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=95852
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.10.2008
автор: LyalyaKralya